Словник Української Мови
Буква
1. (істор.) Особа, яку в Російській імперії за рекрутською повинністю насильно забрали на військову службу; рекрут.
2. (перен., розм.) Про людину, яка виконує важку, нецікаву або принизливу роботу під тиском, без ентузіазму та особистої зацікавленості.
Приклад 1:
Тут думу довгую держали, І всяк компоновав своє, І вголос грімко закричали, Що на Латина всяк плює І на грозьбу не уважає, Війну з Енеєм починає, Щоб некрут зараз набирать; І не просить щоб у Латина З казни його ані алтина, Боярські гроші шафовать. І так Латинь заворушилась, Задумав всяк побить троян; Від кіль та храбрість уродилась Против Енеєвих прочан?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
— Ото, — почав пан, — panie dobrodzieju, вважаєте, я завважив, що в нас один некрут негодящий; треба його, panie dobrodzieju, перемінити… — Пан те знають, — відвітував війт. — Як перемінити, то й перемінити.
— Тютюнник Григорій, “Вир”