некондиційність

Властивість або стан товару, продукції, сировини тощо, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, технічним умовам або договірним вимогам щодо якості, сорту, розміру, ступеня готовності, зовнішнього вигляду чи інших параметрів.

У медицині — стан організму, його систем або окремих органів, що характеризується недостатністю функціональних резервів, зниженою працездатністю та підвищеною схильністю до захворювань, часто використовується у контексті оцінки придатності до військової служби або важкої фізичної праці.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |