1. Розмовне позначення стану, коли людина не бажає щось робити, спротиву чи упертого небажання виконувати вимоги, часто вживається стосовно дітей.
2. Уживається як характеристика поведінки, настрою або періоду життя, за якого переважає апатія, байдужість або відсутність внутрішньої мотивації до діяльності.