Значення
-
Розмовне позначення стану, коли людина не бажає щось робити, спротиву чи упертого небажання виконувати вимоги, часто вживається стосовно дітей.
-
Уживається як характеристика поведінки, настрою або періоду життя, за якого переважає апатія, байдужість або відсутність внутрішньої мотивації до діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я нехочу, ти нехочеш, він нехоче, ми нехочемо, ви нехочете, вони нехочуть