нек

Приклад 1:
Та ще зос­тав­ся Грицько – був йо­му який­сь да­ле­кий ро­дич… торік йо­го у нек­ру­ти взя­ли. Та, здається, вже й не­має ніко­го та­ко­го… – Так… А во­лость же ва­ша да­ле­ко?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Ні, не ба­чи­ли… Вий­шли з нек­рутської ра­зом, а де він дівся,.А, ніхто не знає… А Мак­сим, як тільки ви­пус­ти­ли з нек­рутської, за­раз по­тяг з мос­ка­ля­ми до шин­ку… Другі про­ща­ли­ся з ро­дом, а він во­дить за со­бою юр­бу мос­калів – і поб­ра­тав­ся вже! та здо­ров­кається з скля­ним бо­гом… Так Мот­ря й поїха­ла з си­на­ми, не ба­чив­шись з Мак­си­мом… Незабаром нек­рут пог­на­ли ку­дись да­ле­ко-да­ле­ко.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
от що ка­са­тельно те­бе за­кон по­ве­лi­ва: оно­го нек­лю­чи­мо­го Та­ли­мо­на Ле­вур­ду, на­важ­де­нi­ем своїм при­вед­ше­го со­жи­тiє своє, си­рiч жiн­ку, до дру­же­лю­бiя, з са­та­ною, – дух свят при вас, па­не Ула­со­вич! – убо по­до­баєть за­би­ти ся­ко­му-та­ко­му си­ну но­зi у кла­ду.
— Григорій Квітка-Основ’яненко, “Grygoriy Konotopska Vidma”