недвозначно

Приклад 1:
), поцупив усіх цих старих бабів, котрі, замість лагодитися відходити до праотців, безсоромно вижонґльовують світляними млинцями, заважаючи йому, Онуферкові, зосередитися на найсуттєвішому, та й, зрештою, хіба кожного, а не лише Ковжуна, не залила б кров, яка в молодому віці особливо хутко б’є в серце, притлумлюючи розум, якби тієї миті, як вирішувалася його доля, він мусів би слухати звичайнісіньких бабських, нудних, як світ, теревенів і терпіти (не інакше, як наслідком непередбаченого дефекту в Юстининій молитві- заклятті, — всього не врахуєш; — чи баба Юстина про те недвозначно натякала, а він того за браком досвіду, а, головне, витримки, не зрозумів чи радше відмовився уявити?) на собі бабів, що вибрали його, Ковжунову, спину за ослін?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
“): цiєї осенi вони вперше охляли, недвозначно посунулися долi, наводячи на гадку про перестояне сире тiсто, i взялись якимись вiдворо‑тними плямками, схожими на пiгментнi, а вершечки що‑далi, то бiльше нагадують потемнiлу шкiрку зморщеного персика, — той чоловiк був з тих, хто взагалi кепсько уявляє, що робити з жiночими грудьми, окрiм хiба як ущипнути крiзь одежу, але справа, звiсно, не в ньому, — це було гарне тiло, здорове, розумне й життєрадiсне, i, слiд вiддати йому належне, воно збiса довго трималось, тiльки з тим чоловiком зворохобилось одразу, але я прикрикнула на нього, грубо й нецеремонно, а воно противилось, скiмлило якимись хронiчними застудами, опухлими залозками й лихоманковими висипками, “ослаблення iмунiтету”, казали лiкарi, а я виборсувалася з по‑стелi, заклеювала висипки пластирем i, палена гарячкою, летiла на вокзал, поїзд, гримочучи по стиках рейок, мчав мене крiзь нiч у мiсто, звiдки мовчав той чоловiк, розгепавши на друзки свою дорогоцiнну машину, в нiч аварiї менi приснилося, начеб йому її вкрали, i вiршi, несвiдомi яви, але, своїм звичаєм, сновидно‑видющi, напливали, як у туманi крайобраз за вiкном: “Тодi ще мав упасти снiг. Ще осiнь пахла корвалолом, I авта, збившися з дорiг, По гаражах зiпали кволо”, — я досить довго чинила насильство над своїм тiлом, воно мусить на мене кривду, чи, по‑тутешньому, grudge, а тепер, заднiм числом, незгурт i можу для нього зробити, — хiба вимучувати щоранку безцiльними присiдан‑нями, пiсля яких обманом стужавiлi стегна ниють забутим солодким стогоном, та ще тупо, як на працю, волочити його вечорами до басейну, де мене вже знають: заповита в пiстрявий тюрбан негритянка‑дженiторша, що видає на входi ключi од lockers’iв, слiпучо спалахує навстрiч зубним блiцем: “You’re pretty faithful to that swimming, huh?”
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Приклад 3:
Що ж до того, що ранiш появилось — мисль чи слово, даному зiбранню нема нiякого дiла, бо хорим заборонено хвилюватись, i потiм останнi науковi данi недвозначно натякають: ранiш появилась мисль. Отже, мораль: ранiш появилось не слово i не мисль, а гнила риба, бо лекцiю про душу було розраховано спецiально на заспокоєння нервiв, якi розтривожено було вищезазначеною морською твариною.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 4:
I тодi якось враз, блискавично, над костьолом повисли темно-синi шмаття авангардних хмар i колись дальнiй грiм уже забуркотiв чiтко, голосно i недвозначно. Якось враз над городом знялась курява й завертiвся передгрозовий вихор.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”