Словник Української Мови
Буква
1. Стан або властивість за значенням недозрілий; недостатня зрілість, неготовність до чого-небудь (про плоди, рослини, організм, явища природи тощо).
2. перен. Недостатній рівень розвитку, сформованості, завершеності чого-небудь (про ідеї, процеси, суспільні відносини, психіку тощо).
Приклад 1:
Так, була й безперечна недозрілість, несвідома страусяча поза, напівдитячий захист від гальмівного впливу ідеології, природний щит проти ідеологічних шабашів. Та настав час, коли, за Шевченковим визначенням, «я прозрівати став потроху».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”