НЕДОВИ́ТОРГ, у, чол. Нестача, недостача виторгу; сума, якої не вистачає до очікуваного або належного виторгу. Виявити недовиторг у касі. Покрити недовиторг власним коштом.
недовиторг
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови