НЕДО́МИСЛ, у, чол. Недолік, хиба, спричинені недостатньою обдуманістю, необачністю; необдуманий вчинок, помилка. // рідко. Те саме, що недодуманість.
недомисл
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Єремія привітався до його трохи надуто й неохоче: в їх обох вже давно був недомисл за Ромни. Король Владислав подарував Ромни Казановському, а Єремія вважав на роменську маєтність як на свою батьківщину й дідизну, якось трохи неясно затверджену королем вкуто з Лубенщиною за родом Вишневецьких.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”
Частина мови: t.d. () |