НЕДОМО́ВНІСТЬ, -ності, жін. Властивість або стан за значенням недомовний; ухиляння від прямої, відвертої розмови; недоговореність, невисловленість. У розмові відчувалася якась недомовність, що заважала порозумітися.
недомовність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |