1. Стан, коли щось не висловлено до кінця, залишено несказаним; недоговореність, недомовка.
2. Прихований, не висловлений прямо зміст чогось; підтекст, натяк.
недомовленість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цінує в такій літературі «хвилюючу недомовленість на тлі скрупульозної точности фактів» (це з приводу розвідки Г. Чулкова «Летопись жизни и творчества Ф. И. Тютчева» (1933) 3/4 5:14). Художньо-біографічна, науково-біографічна література, разом з фільмами такого ж кшталту, сприймалася екзистенційно, входила в життя, ставала складовою духовного побуту, знаряддям виховання дочки, мовби розширювала коло спілкування.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: іменник (однина) |