1. Важка, сповнена страждань і негараздів доля; лихо, горе, безталання.
2. У народній поезії та міфології — уособлення злих сил, що переслідують людину, приносячи їй нещастя; лиха доля, зла частка.
недоля
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Чи ще тебе недоля не намучила? Чи не сліпить грозою ткана ніч?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
[Перша половина 1850, Оренбург] «Чи то недоля та неволя,..» Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті, летячи, Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, живучи З людьми в паскуді, опаскудив І душу чистую?..
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Парус розпустили…” “Ми восени таки похожі…” “Лічу в неволі дні і ночі…” (1850) “Лічу в неволі дні і ночі…” (1850-1858) “Ми заспівали, розійшлись…” “Не молилася за мене…” Петрусь (Поема) “Мені здається, я не знаю…” “Якби ви знали, паничі…” “Буває, в неволі іноді згадаю…” “I станом гнучим, і красою…” “Огні горять, музика грає…” “Чи то недоля та неволя…” “На батька бісового я трачу…” “І досі сниться: під горою…” “Мій боже милий, знову лихо!..” Неофіти (Поема) Юродивий Муза Слава Сон (“На панщині пшеницю жала…”) “Я не нездужаю нівроку…” Подражаніє 11 псалму Марку Вовчку Ісаія. Глава 35 (Подражаніє) N. N. (“Така, як ти, колись лілея…”) “Ой, на горі роман цвіте…” “Ой, маю, маю я оченята…” Сестрі “Колись дурною головою…” “Во Іудеї во дні они…” Марія (Поема) Подражаніє Едуарду Сові Подражаніє Ієзекіїлю (Глава 19) Осії.
— Семенко Михайль, “Кобзар”
Частина мови: іменник (однина) |