Словник Української Мови
Буква
1. Який не має належної злагодженості, стрункості, гармонії в будові, розташуванні частин; незграбний, нескладний.
2. Який не відзначається вмінням, спритністю, майстерністю у виконанні чого-небудь; невправний, незграбний (про людину, її дії, рухи).
3. Який не відповідає вимогам логіки, здорового глузду; безладний, плутаний (про думки, мову, вчинки).
Приклад 1:
Одне плече нижче, друге вище, й сам якийсь недоладний. Хмельницький сів на лавицю ґанку.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
Європі Нової доби фрігійці залишили у спадок недоладний головний убір — «фрігійський ковпак» (самі вони, мабуть, запозичили його в кіммерійців чи трерів), котрий, з легкої руки французьких якобінців, став наприкінці XVIII ст. символом… свободи!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”