НЕДОКОМПЛЕ́КТ, у, чол. Стан, за якого кількість наявних предметів, осіб, деталей тощо є меншою від установленої норми, потрібної кількості; неповний склад, брак чогось. На складі виявили недокомплект запчастин.
недокомплект
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |