недобре

Приклад 1:
Тоді про недобре не думалось. Як у Шевченка: Якби знала!..
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
— що там пожежа з повiстками й ментiвськими протоколами (а яка дивна була пожежа, слiдство так нiчого й не доглупалося, на зимовiй дачi, куди приїхали компанiєю, вiн розкладав над ранок вогонь у камiнi, то вiн наполiг на шашликах, змотався автом, тодi ще цiлим, удосвiта на ринок, купив м’яса, — їй запам’яталось, як нiс наперед себе тяжкого, одутого пластикового пакета в кров’яних патьоках: якось недобре, мутно дiяло на неї те безсоння — засушливий згiрклий посмак у ротi, вiдчуття немитостi й бруду пiд нiгтями, гадалось тодi — вiд утоми, перепою‑перекуру, а потiм, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всiма американськими вигодами, умовах, показалося — ннiт, не вiд того, — вiдчуття тим бiльш неясне, що вiн же був такий клiнiчний чистюк, щоранку по годинi плюскотався пiд душем, i то не рахуючи голiння, аж її брала зла цiкавiсть: що здоровий хлоп може там годину робити, онанує, чи що? його власного запаху вона так нiколи й не занюшила: тютюн — так, дезик — так, але як, чорт забирай, пахне мужчина, з яким прецiнь два мiсяцi, пардон за високий стиль, дiлилося стiл i ложе?
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Приклад 3:
І незчується, не охаменеться сам — обудить його, як що перепурхне, або шелесне, чи який гом ін оддалеки, чи голос, — увійде до хати, й наче забув, чого уступив, — дивиться і знов сідає де, і почина знов думати та думати… А Варка у двор і щовечора — той вже дв ір за втіху їй став єдину: там її порада, там її одпочивок увесь; чи добре, чи недобре се було — вона того не питалася, вона й разу об т ім не подумала, не помислила. Що вона там чула, що бачила — усе вона залюбки приймала; вона соб і не жадала н і слова звичайного, ан і доброго нав іть: їй т ільки у жадобу було людськ і голоси чути, щоб глушили мислі її лихі, і таке, що за колишніх часів живим би її вразом вразило, тепер таке її тішило, і сміялася вона на одв іт… Їй не зачувалось, що вона йде усе нижче та нижче; а хоч коли й шаснула їй по д уші така думка, — вона на не ї рукою нав іки махнула: легш їй було у безодню углебати неуважно, н іж на кручі висіти обмираючи… XVI Перейшло місяців зо два таких, що вона більш у двор і прожила, як дома.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”