1. Стос. до неділі (дня тижня), пов’язаний з нею; який відбувається, буває в неділю.
2. Призначений для неділі, який використовують у неділю (про одяг, взуття тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Стос. до неділі (дня тижня), пов’язаний з нею; який відбувається, буває в неділю.
2. Призначений для неділі, який використовують у неділю (про одяг, взуття тощо).
Приклад 1:
Це ти скрізь і приховану всередині тебе велич Божу не забувай прославляти з вірою й страхом у день недільний, а поклоняйся не пустими лише церемоніями, а самою суттю, сердечно його наслідуючи. Його справа й вся забава в тому, щоб кожної хвилини думати про користь усякого створіння, і від тебе нічого більше не вимагає, крім чистосердечного мило- сердя до твоїх ближніх.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”