НЕДА́ВА, и, жін., заст., діал. 1. Власна назва, імовірно, жіноче ім’я або прізвище, що походить від дієслова «не давати»; уживалося як оберіг або прізвисько для дитини, яку довго не мали в родині (не давалася Богом).
2. Іст., етногр. Назва обрядової страви або ритуального предмета, який «не дається» (не піддається) під час певних дійств; символ непоступливості чи перешкоди.