1. (від імені власного Нечуй) У творчості, стилі, характері для письменника Івана Нечуя-Левицького; так, як властиво його літературній манері.
2. (рідко) Нечутно, беззвучно, так що не можна почути.
нечуйно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пожовкле листя неначе ще більше пожовкло й з горя обсипалось і нечуйно сідало на землю, на голови громади, на старого Шкандибу. Діброва ніби плакала, плакав дехто з громадян.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”
Частина мови: прислівник () |