нечуйність

1. Властивість за значенням прикметника “нечуйний“; відсутність чутливості, несприйнятливість до зовнішніх подразнень або внутрішніх переживань.

2. Бездушність, байдужість, брак співчуття до когось або чогось; нездатність або небажання відчувати та розуміти інших.

3. Стан, коли людина не чує звуків (внаслідок глухоти або інших причин); глухота.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |