Словник Української Мови
Буква
1. Прізвище українського письменника-класика Івана Семеновича Левицького (1838–1918), яке він використовував як літературний псевдонім.
2. Стосовний до творчості, стилю або ідей Івана Нечуя-Левицького (напр., нечуй-левицька проза).
3. У переносному значенні — характерний для української літератури кінця XIX — початку XX століття, реалістичний, з глибоким психологізмом і увагою до народного життя (за аналогією з творчістю письменника).
Приклад 1:
Нечуй-Левицький І. С. Н59 Кайдашева сім’я. Повість, — К.: Дніпро, 1980.—237 с., іл.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Іван Семенович Нечуй-Левицький ХМАРИ I Одного літнього гарячого дня, в місяці липці 184. року, з города Тули вийшла купка хлопців, убраних по-дорожньому. На молодих паничах були сіртуки з темної парусини з чорними роговими ґудзиками, суконні широкі й круглі картузи.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Іван Нечуй-Левицький КНЯЗЬ ЄРЕМІЯ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ I В першій половині XVII віку князь Михайло Вишневецький був один з найбагатіших магнатів на всю Україну й Польщу. Він мав великі маєтності на Волині, на Подолі, в Галичині й на Білій Русі.
— Невідомий автор, “Kniaz Ieriemiia Vishnieviets K Kii Ivan”