небокрай

Приклад 1:
На четвертий день під вечір, поволі минаючи сумні підхмарні могили, сумною по небокрай ковилою, Докія, а з нею жінки, молодиці, дівчата та монашки, передаючи одна одній із плечей на плечі дітей, знайшли нарешті собі затишний прихисток-від-починок: обліплену заячою капустою і лишаями, а зверху порослу терновинням і глодом печеру. Високій, розлогій печері при березі степової ріки Докія з жінками та дітьми лише пораділи.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”