Значення
-
Властивість або якість мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), що характеризується неприємним для слуху звучанням через важку вимову, нагромадження подібних або різких звуків, порушення фонетичної гармонії.
-
В музиці та поетиці — відсутність благозвуччя, гармонійного поєднання звуків; дисонанс, какофонія.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неблагозвучність, р. неблагозвучності, д. неблагозвучності, з. неблагозвучність, о. неблагозвучністю, м. неблагозвучності, к. неблагозвучносте