Властивість або якість неблагонаміреної людини; наявність злих, шкідливих або нечесних намірів; зловмисність.
неблагонаміреність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або якість неблагонаміреної людини; наявність злих, шкідливих або нечесних намірів; зловмисність.
Відсутні