Значення
-
Властивість або стан того, що не є повністю беззахисним; наявність певного ступеня захищеності, хоча й не абсолютної.
-
У контексті права або соціальних наук — стан, коли особа, група чи об’єкт мають обмежені, недостатні або умовні гарантії безпеки чи захисту, що створює ризик або вразливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. небеззахисність, р. небеззахисності, д. небеззахисності, з. небеззахисність, о. небеззахисністю, м. небеззахисності, к. небеззахисносте