1. Властивість або стан того, що не є повністю беззахисним; наявність певного ступеня захищеності, хоча й не абсолютної.
2. У контексті права або соціальних наук — стан, коли особа, група чи об’єкт мають обмежені, недостатні або умовні гарантії безпеки чи захисту, що створює ризик або вразливість.