Властивість або стан, коли особа, організація чи процес не є безсторонніми, тобто характеризуються наявністю певної зацікавленості, упередженості або причетності до справи, що може впливати на об’єктивність суджень чи рішень.
небезсторонність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |