Властивість або стан, коли щось має реальні підстави, обґрунтованість; небезпідставність.
небезпідставність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан, коли щось має реальні підстави, обґрунтованість; небезпідставність.
Відсутні