Який не володіє здатністю балакати (говорити); мовчазний, нерозмовний.
Який не виявляє схильності до розмов, обмежується небагатослів’ям; небагатомовний.
небалакучий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я за цим разом був спокійний і небалакучий. Взагалі почуваю, що довкола мене обставини дещо міняються в гірший бік.
— Невідомий автор, “Agatangel”
Частина мови: прикментик () |