небалакучий
[nɛbɑlɑkut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Який не володіє здатністю балакати (говорити); мовчазний, нерозмовний.
-
Який не виявляє схильності до розмов, обмежується небагатослів’ям; небагатомовний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. небалакучий, р. небалакучого, д. небалакучому, з. небалакучого, о. небалакучим, м. небалакучім