НАЗОВНИ́ЦТВО, -а, сер. 1. Напрям у мовознавстві, що зосереджується на вивченні та систематизації власних назв (онімів), їхнього походження, функціонування та класифікації; те саме, що ономастика.
2. Сукупність принципів і практик укладання назв, номенклатурних списків або термінологічних систем у певній галузі знань чи діяльності.