Значення
-
НАЗОВНИ́ЦТВО, -а, сер. 1. Напрям у мовознавстві, що зосереджується на вивченні та систематизації власних назв (онімів), їхнього походження, функціонування та класифікації; те саме, що ономастика.
-
Сукупність принципів і практик укладання назв, номенклатурних списків або термінологічних систем у певній галузі знань чи діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. назовництво, р. назовництва, д. назовництву, з. назовництво, о. назовництвом, м. назовництві, к. назовництво