**НАЖИ́ТНИЙ**, а, е. Який стосується наживи (у 1, 2 знач.); призначений для наживи; принадний.
нажитний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
**НАЖИ́ТНИЙ**, а, е. Який стосується наживи (у 1, 2 знач.); призначений для наживи; принадний.
Відсутні