**НА́ЗДИБ**, присл. Те саме, що на́здога́д; навмання, без певного напрямку або мети. *Пішов наздиб, куди очі світять* (із прикладів у фольклорних записах).
наздиб
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |
Древослів
Словник Української Мови