НАЙТО́ВНИК, -а, чол. 1. Морський термін. Пристрій або деталь суднового обладнання, призначена для кріплення (найтування) тросів, канатів або такелажу; кнехт, бітенг.
2. Робітник, який виконує найтування — скріплення, зв’язування частин такелажу або вантажів на судні.