Древослів

Словник Української Мови

наймичка

Буква

1. Жінка, яка наймається на роботу до кого-небудь, переважно для виконання домашньої роботи, догляду за дітьми тощо; служниця, прислуга.

2. перен. Про жінку, яка виконує важку, підневільну роботу, зневажливо ставлячись до неї або не маючи власних засобів до існування; поневолена працівниця.

Приклади вживання слова:

наймичка

Приклад 1:
– Наймичка. – Яку ж ти там гра­пи­ню за­ду­мав бра­ти, що ще й най­мич­ки до неї тре­ба?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок та й зомліла. Тихо стало в хаті; Тілько наймичка шептала: «Мати… … !» V Через тиждень молодиці Коровай місили На хуторі.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
Може, вони знають… Може, вони догадались… Ні, не догадались; Вони добрі…» І наймичка Тяжко заридала. VI Тричі крига замерзала, Тричі розтавала, Тричі наймичку у Київ Катря провожала, Так, як матір; і в четвертий Провела небогу Аж у поле, до могили, І молила Бога, Щоб швиденько верталася, Бо без неї в хаті Якось сумно, ніби Покинула хату.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”

Більше записів