1. Жінка, яка їде верхи на коні; вершниця.
2. заст. Жінка, яка здійснює наїзд, напад; нападниця.
наїзниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела; Ся звалась діва-цар Камілла, До пупа жінка, там – кобила, Кобилячу всю мала стать: Чотири ноги, хвіст з прикладом, Хвостом моргала, била задом, Могла і говорить, і ржать. Коли чував хто о Полкані, То це була його сестра: Найбільш блукали по Кубані, А рід їх вийшов з-за Дністра.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |