1. Їдучи, наштовхуватися на кого-, що-небудь; наїздити.
2. перен., розм. Нападати на когось із погрозами, докорами, вимогами; агресивно критикувати, тиснути.
Словник Української Мови
Буква
1. Їдучи, наштовхуватися на кого-, що-небудь; наїздити.
2. перен., розм. Нападати на когось із погрозами, докорами, вимогами; агресивно критикувати, тиснути.
Приклад 1:
Він відчув, що на ньо го це починає наїжджати, і не витримав. Але ми витримуємо якось.
— Зеров Микола, “Камена”