НАЇЗДОМ, іменник, чоловічий рід, орудний відмінок однини (вживається переважно в адвербіалізованій формі).
1. Те саме, що наїзд; раптовий напад, наскок, вторгнення (переважно військове або злочинне). Ворог увірвався наїздом.
2. У значенні прислівника: спосіб дії, що передбачає тимчасове, короткочасне або несистемне перебування, прибуття куди-небудь. Він буває в місті лише наїздом.
3. Як термін у праві або військовій справі: дія, що кваліфікується як незаконне захоплення території або майна з використанням сили чи транспортних засобів.