Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням наївний; простодушність, недосвідченість, довірливість, що виявляється в недостатньому розумінні складності життєвих ситуацій або в ідеалізації дійсності.
2. Наївний вчинок, висловлювання або поведінка, що свідчать про простодушність чи брак життєвого досвіду.
Приклад 1:
Що ж це — необачність, легковажність, наївність? А чи, може, переконаність, що це потрібно для майбутнього, що колись доведеться по крихтах відновлювати правдиву картину доби — і саможертовний дарунок нащадкам на «потомні часи»?
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Отже, якщо ви- знаємо це у XXI ст., то чи слід дивуватися тим спробам, які були зроб- лені у XVI–XVII ст., навіть якщо ми бачимо в них якісь недоречності чи наївність. Майже те саме можна сказати й щодо історії ієрархії загалом.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”