навзаєм

Приклад 1:
Пам’ятаю, десь у 60-х я мала розмову з Євгеном Сверстюком, який щойно тоді побував у Ленінграді — і побачив його очима Шевченкового «Сну» — казенним, «аракчеєвським», бездушно офіціозним, під егідою «Первого» і «Второй»… «Мого» Петербурга він не побачив, наші сприйняття якось не накладалися одне на одне і навзаєм відштовхнулися. Під час пізніших відвідин я вже дивилася на місто тверезішим, дорослішим, об’єктивнішим оком, підвладна досвідові й знанню, але той перший поетичний образ Міста не стерся з моєї уяви — очевидно, і така іпостась його існує, зафіксована нелукавими юними очима — маминими і моїми… Наближався фініш чернігівської шкільної ери, невблаганно насувалася розлука: дочка поїде вчитися до Києва.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
Навiщо ж ти обертаєш на смерть те, що могло б бути таким безумно яскравим — життям, горiнням, парним польотом навзаєм зчеплених зiрок крiзь fin‑de‑siecle’iвську тьму? Блiн, от би тепер перечитати ту писанину — од самого стилю, либонь, уреготатись можна!
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”