НАВИ́ЛЬНИК, -а, чол. 1. Сільськогосподарське знаряддя у вигляді дерев’яної або металевої вилки з двома чи трьома зубами, яке використовують для навивання снопів, сіна, соломи на вози або для скиртування.
2. Частина ціпа (била), за допомогою якої навивають (накручують) ремінь або мотузку, що з’єднує бич з держалном.