Значення
-
НАВИ́ЛЬНИК, -а, чол. 1. Сільськогосподарське знаряддя у вигляді дерев’яної або металевої вилки з двома чи трьома зубами, яке використовують для навивання снопів, сіна, соломи на вози або для скиртування.
-
Частина ціпа (била), за допомогою якої навивають (накручують) ремінь або мотузку, що з’єднує бич з держалном.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. навильник, р. навильника, д. навильникові, з. навильник, о. навильником, м. навильникові, к. навильнику