1. заст., діал. Бачити, спостерігати кого-, що-небудь; мати зір.
2. заст., діал. Мати уявлення про когось, щось; знати, відати.
навидіти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Навидіти — любити, шанувати («маю гості за своїм столом, то буду з ними пити, а хто ні навидить, той буде також»). Н а в с е — також: назавжди («раз на все викинути»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |