Словник Української Мови
Буква
1. Примушувати кого-небудь прийняти, визнати, робити щось проти його волі, бажання чи переконань; накидати, нав’язувати свою думку, волю, товар.
2. Приєднувати, прикріплювати що-небудь до чогось, обв’язуючи, зав’язуючи; нав’язувати шнурок до палиці.
3. Збільшувати кількість чого-небудь в’язанням, додаючи нові петлі, ряди; нав’язувати мереживо до рушника.
Приклад 1:
Молодші з вас називають це гордо «вільним коханням», старші — нишком — «розпустою»; але ж усі вихваляють пристрасть… І не це обурює мене, зрозумійте… А те, що кожен з вас вважає, що вправі він нав’язувати себе жінці! Комусь заманулася жінка, і він, навіть не питаючи, чи хоче вона його серед претендентів на її ласки, спішить пристати до гурту!
— Тютюнник Григорій, “Вир”