НАВТІКАЧА́, присл. У напрямку втечі, рятуючись утечею; тікаючи. Уживається переважно з дієсловами руху: кинутися, пуститися, податися.
навтікача
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нехай же та личина люта, Що нас впровадила в війну І ганьбою до всіх надута, Походить більш на сатану: Що стілько болі причинила, Що стілько люду погубила, А в смутний час навтікача! Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |