Древослів

Словник Української Мови

навспільник

Буква

НАВСПІ́ЛЬНИК, -а, чол., заст. Той, хто перебуває з ким-небудь у спільному володінні, користуванні чимсь; співвласник, співучасник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів