НАВПІ́Р, присл. 1. Наперекір, усупереч чиїй-небудь волі, бажанню, діючи напроти, всупереч.
2. діал. Навпростець, прямо, не зважаючи на перешкоди.
навпір
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Надокола був степ — назвиш, навзбіч, навпір був степ вечірній. Данько біг — і немов стояв серед степу, а степ тікав від нього за обрій.
— Невідомий автор, “Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: прислівник () |