НАВОЛОЧИ́ТИ, дієслово доконаного виду.
1. Те саме, що наволокти́ 1; волочачи, нанести що-небудь у великій кількості (про воду, вітер, людей тощо). Вітер наволочив купу сміття на подвір’я.
2. перен., розм. Набрати, зібрати або принести щось непотрібне, зайве, часто знехтуване. Наволочив повну хату старих речей.
3. спец. Натягти, насунути що-небудь на щось, покриваючи або захищаючи. Наволочити чохол на матрац.