На́волоч, іменник жіночого роду, збірне, зневажливе. Збіговисько людей, які викликають осуд, презирство; набрід, шушера, покидьки.
наволоч
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Узуньян і Азік схопилися, мов підкинені пружиною, з наміром кинутися на Андрія, забризкали слиною: — Ах ти ж петлюрівська наволоч! — Антисемітська та шкуро!!!
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Справа в тому, що по сутi на землi я не бачила винних, i справа в тому, що й себе я завжди вважала за добру наволоч. Кук був такою маленькою й нiкчемною крапкою, що менi до болю шкода його стало.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |