навкидь

**НА́ВКИДЬ**, присл.
1. Не цілячись, не прицілюючись; навмання (про стрілянину, кидання чогось). *Стріляти навкидь.*
2. *перен.* Без попередньої підготовки, необдумано, нашвидкуруч (про дії, вчинки, слова). *Відповідати навкидь.*