**НА́ВІДЛІ**, присл.
1. У напрямку, протилежному до вітру; проти вітру. *Вітер дув просто в обличчя, і йти навідлі було важко.*
навідлі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— промовила вона голосно і з тим словом так стукнула по столі рукою навідлі, що ніби тому не можна було ні кришки не вірить. Вона стояла серед зали, висока, рівна й люта.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |