наверху
[nɑʋɛrxu] Прислівник
Буква:Н
Значення
-
НАВЕРХУ́, присл.
-
На верхній частині, поверхні чого-небудь; угорі, зверху. Наверху лежала книжка.
-
На верхньому поверсі, у верхній частині приміщення, будівлі. Він жив наверху, а ми внизу.
-
перен. У вищих колах влади, керівництва. Це рішення ухвалили наверху.