навчати

Приклад 1:
Пригляньмось уважніше до цього карнавалу племен, кожне з яких час від часу проголошується для нас прабать­ ківським і кожне з яких насправді таким не є, але всі вони разом дійсно повливали своєї мандрівної крові в жили народу, до якого, здається, належу також і я. Оповідей про них найкраще шукати в пам’ятках писемності давніх віків, в усіх цих капітальних зведеннях Геродота, обидвох Плініїв, Страбона, Птолемея, Овідія чи трохи пізніших — Аміяна, Йордана, Прокопія, Псевдо-Маврикія чи навіть арабських, як Аль-Масуді чи Абу-Джармі, в усіх цих прекрасних і дотепних вигадках, що правдивістю своєю спроможні посперечатися ПЕРВЕРЗІЯ 208 хіба що із свідченнями святого Аврелія Авґустина про його подорож до Центральної Африки: «Ще будучи єпископом у місцевості Гіппо, я з кількома рабами-християнами подався в Ефіопію, щоб навчати їх Божого Євангелія. Там зустрічали ми багатьох чоловіків і жінок, які зовсім не мали голів, очі їхні містилися на грудях, усі ж інші члени тотожні нашим», і ми не маємо жодних підстав не вірити йому!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
У Серафікуса було багато важкої упертої сталости, з нахилом не говорити, а проголошувати, не розмовляти, а проповідувати з тією самовпевненістю вчителя, метра, що звик навчати і не звик, щоб йому суперечили: magister dixi. З Серафікусом не можна було розмовляти, він дратував у розмові.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 3:
Спочатку старшого сина свого Вишеслава посадив у Великому Новгороді, Ізяслава – у Полоцьку, Святополка – у Турові, Ярослава по смерті Вишеславовій – у Новгороді, Бориса – у Рос- тові, Гліба – у Муромі, Святослава – у Деревах, Всеволода – у Володи- мирі, Мстислава – у Тмутаракані, Станіслава – у Смоленську, Брячи – a 188 b Жиленко І. В.слава – у Луцьку, Судислава – у Пскові, з якими послав і священиків, на- казуючи синам своїм, аби кожен з-поміж них по своїх володіннях нака- зував Віри Християнської навчати і хрестити людей в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, а ідолів і святилища знищувати, і з ґрунту вивертати. А на тих місцях церкви святі ставити.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”

Приклад 4:
Слухавши такiї його речi, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб — нехай бог боронить — самому собi смерть заподiять; став його розважати i розказувати, який се смертельний грiх, щоб проти божої волi смертi ськати, i що такая душа непрощена вiд бога у вiки вiчнiї; далi став його навчати, щоб моливсь богу i щоб положивсь на милость його… i багато дечого йому доброго говорив, бо був дуже розумний, хоч i письма не вчився, а у беседi частiсiнько i пiп не знав, що проти нього говорити, а дяк так i не схвачувався з ним. Василь на усi його речi стояв мовчки, часом усмiхнеться, то насупиться, то забормоче: “Молиться?
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”