навальний

1. Який здійснюється з великим напором, рішуче, стрімко; навальний (про атаку, наступ, штурм).

Приклади вживання

Приклад 1:
На Сході людина вважала себе частиною природи й мирно співіснувала з нею, на Заході ж, який віддавав пріоритет технократичній економіці, відбувався навальний наступ людини на природу, виправданий християнством . По-третє, в історичному розвитку східних суспільств, на відміну від європейських, дуже важливу роль відігравав ідеологічний чинник.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
i от уже — двозначнiше, ризикованiше, i от уже — впритул, i от уже, заглушивши мотор (бо ти таки сiла, врештi‑решт, у ту його машину — пiсля вiдвi‑вин майстернi, пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн), — навальний перехiд на iншу мову: губами, язиком, руками, — i ти, вiдхиляючись зi стогоном: “Поїхали до тебе… В майстерню…”, — мова рiзко скоротила ваш шлях назу‑стрiч одне одному: ти впiзнала: свiй, в усьому — свiй, одної породи звiрюки! — i в нiй же, в мовi, було все, чо‑го нiколи потiм не було мiж вами в лiжку.
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Частина мови: прикментик () |