НАУКОЄ́МНІСТЬ, -ності, жін. Властивість за значенням наукоємний; ступінь насиченості виробництва, технології, продукту науковими дослідженнями, розробками та інноваціями, що визначає їхню технологічну складність і потребу у висококваліфікованих кадрах.
наукоємність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |